Як тільки людство почало щось виробляти і продавати, так і з’явилася необхідність у такому собі «носії інформації», що дає уявлення про вміст тієї чи іншої ємності. Спочатку це були клейма на амфорах, пляшках або глечиках. Не меншою популярністю користувалися й навісні етикетки. Найстарша з збережених датується XIV століттям до нашої ери. Стародавні етикетки виконували ту ж роботу, що й сучасні: інформували про продукт і складових його інгредієнтах.
З появою паперу функції етикетки розширюються. До сухим даними про продукт додаються елементи художнього оформлення. Етикетка інформувала (найменування, виробник, походження, компоненти), розповідала про особливості вживання, привертала увагу і всім своїм видом переконувала в перевазі свого товару. «Бум» етикеточного виробництва спровокував технічний прогрес. Розвиток поліграфії, виробництво етикеток дали можливість масово виробляти інформаційні носії, які за зовнішнім виглядом могли змагатися з творами мистецтв.
Але, настільки потужний «двигун торгівлі» був гідно оцінений не тільки виробниками оригінальних товарів, а й шахраями. Для захисту від підробок виготовлювачі етикеток на продукцію взяли на озброєння новітні технології: друк на папері з водяними знаками, фірмові голограми, тиснення, перфорація та інші.
Як би не змінювалися етикетки в майбутньому незмінним залишається їх первинне призначення — ідентифікація та реклама товару та його виробника.