Екологічність упаковки дедалі частіше оцінюють не за одним матеріалом, а з урахуванням усього життєвого циклу продукції – від походження сировини до можливості сортування та переробки після використання. Для етикеток це особливо важливо, оскільки вони є частиною упаковки й можуть впливати на її подальшу переробку.
Тому під час замовлення друку етикеток варто дивитися ширше, ніж просто на вибір між папером і плівкою. Значення мають походження матеріалу, його кількість, клей, сумісність етикетки з основною упаковкою та реальні можливості переробки.
У ЄС цей підхід додатково посилюється новими вимогами до упаковки. Регламент ЄС 2025/40 про упаковку та відходи упаковки (PPWR) набув чинності 11 лютого 2025 року та загалом застосовується з 12 серпня 2026 року. Він встановлює вимоги до виробництва, складу, повторного використання та придатності упаковки до переробки.
Що означає «екологічний матеріал» для етикетки
Екологічний матеріал – це не окрема універсальна категорія. Правильніше оцінювати, наскільки конкретне рішення допомагає зменшити використання первинної сировини, спрощує переробку упаковки або передбачає використання матеріалів із відповідально керованих чи вторинних джерел.
Для етикеток можна виділити кілька основних підходів:
- використання паперу з відповідально контрольованої сировини;
- використання вторинної сировини;
- зменшення кількості матеріалу;
- вибір конструкції, сумісної з переробкою основної упаковки;
- оптимізація клейового шару;
- відмова від зайвих декоративних елементів, якщо вони ускладнюють подальшу переробку;
- підбір матеріалу відповідно до реального життєвого циклу упаковки.
Тому напис «еко» сам по собі ще нічого не говорить про властивості етикетки. Важливо розуміти, з чого вона виготовлена, як використовується і що відбувається з упаковкою після споживання продукту.
Коротко: головні тренди екологічних етикеток
Серед основних напрямів розвитку можна виділити:
- більше уваги до придатності всієї упаковки до переробки;
- використання паперу із сертифікованої або вторинної сировини;
- розвиток матеріалів із часткою переробленої сировини;
- зменшення матеріаломісткості етикетки;
- підбір клею з урахуванням процесу переробки;
- спрощення багатошарових конструкцій;
- перехід від загальних «еко»-заяв до конкретних і перевірюваних характеристик.
Тобто головний тренд – не просто замінити один матеріал іншим, а проєктувати етикетку як частину всієї системи упаковки.
Тренд 1. Папір із відповідально контрольованої сировини
Паперові етикетки залишаються одним із базових варіантів для брендів, які хочуть приділяти більше уваги походженню сировини.
Одним з орієнтирів може бути сертифікація FSC. Система передбачає кілька типів маркування. Наприклад, FSC 100% означає, що лісові матеріали походять із FSC-сертифікованих лісів, FSC Recycled – із перероблених матеріалів, а FSC Mix допускає поєднання сертифікованої, переробленої та/або контрольованої сировини.
Однак саме використання паперу ще не означає автоматично «екологічну» етикетку. Потрібно враховувати:
- походження волокна;
- покриття;
- клей;
- фарби;
- додаткове оздоблення;
- сумісність з упаковкою;
- можливість фактичної переробки після використання.
Тренд 2. Матеріали з вторинної сировини
Ще один напрям – використання матеріалів, до складу яких входить вторинна сировина.
Для паперової продукції це може бути перероблене волокно. Наприклад, маркування FSC Recycled підтверджує, що використаний лісовий матеріал є переробленим.
Для полімерних матеріалів також існують рішення з використанням вторинної сировини, однак конкретний склад і характеристики залежать від матеріалу та виробника.
Під час вибору потрібно перевіряти не лише наявність вторинної сировини, а й те, чи відповідає матеріал вимогам конкретного продукту.
Для етикетки можуть бути важливими:
- якість поверхні для друку;
- стабільність кольору;
- сумісність із клеєм;
- поведінка на конкретній тарі;
- умови зберігання;
- вимоги до зовнішнього вигляду.
Тренд 3. Етикетка, яка не заважає переробці упаковки
Один із важливих сучасних принципів – design for recycling, тобто проєктування упаковки з урахуванням її майбутньої переробки.
Для етикетки це означає, що потрібно оцінювати не лише її власний матеріал, а й взаємодію з основною тарою.
Наприклад:
- етикетка на пластиковій пляшці є частиною системи пластикової упаковки;
- етикетка на картонній коробці впливає на потік переробки паперу;
- клей і декоративні елементи також можуть мати значення.
Європейський PPWR посилює саме такий підхід: вимоги до упаковки поступово зміщуються в бік конструкцій, розрахованих на подальшу переробку.
Тренд 4. Сумісність матеріалу етикетки з тарою
Іноді більш екологічним рішенням виявляється не матеріал, який візуально виглядає найбільш «натуральним», а матеріал, який краще працює в конкретній системі переробки.
Наприклад, вибір паперової етикетки для пластикової тари не завжди автоматично буде оптимальнішим за полімерну. Потрібно оцінювати, як різні компоненти поводяться під час сортування та переробки.
Тому перед замовленням варто визначити:
- з якого матеріалу виготовлена основна упаковка;
- у який потік переробки вона потенційно потрапляє;
- який матеріал використовується для етикетки;
- який застосовується клей;
- чи передбачене додаткове оздоблення.
Такий підхід допомагає уникати ситуації, коли окремий компонент позиціонується як екологічний, але ускладнює переробку всієї упаковки.
Тренд 5. Менше матеріалу
Екологічність не завжди означає використання нового спеціального матеріалу.
Один із важливих підходів – скорочення кількості використаних ресурсів і пакувальних відходів. Тому під час розробки етикетки варто оцінювати не тільки тип сировини, а й те, скільки матеріалу справді потрібно.
Для етикеток це може означати:
- оптимізацію розміру;
- зменшення зайвих шарів;
- відмову від непотрібних декоративних елементів;
- оптимізацію конструкції;
- вибір матеріалу необхідної, а не надлишкової товщини.
Водночас зменшення кількості матеріалу не повинно погіршувати функціональність етикетки.
Тренд 6. Увага до клею
Клей часто залишається менш помітною частиною етикетки, але з погляду переробки він також має значення.
Наприклад, у рекомендаціях CEPI щодо придатності паперової упаковки до переробки окремо звертають увагу на те, що клейові рішення бажано підбирати так, щоб їх можна було ефективно видалити з паперової маси під час стандартного процесу переробки.
Тому вибір клею залежить не тільки від того, наскільки добре етикетка тримається на товарі.
Потрібно враховувати:
- матеріал упаковки;
- необхідну силу приклеювання;
- можливість видалення;
- температуру;
- вологість;
- майбутню переробку упаковки.
Тренд 7. Менше складних багатоматеріальних конструкцій
Чим більше різних матеріалів поєднано в одному пакувальному рішенні, тим складнішим у деяких випадках може бути його подальше сортування та переробка.
Саме тому під час розробки упаковки варто оцінювати доцільність:
- додаткових плівок;
- ламінування;
- металізованих ефектів;
- багатошарових конструкцій;
- інших декоративних елементів.
Це не означає, що такі рішення потрібно повністю виключати. Їх доцільність варто оцінювати не лише з позиції дизайну, а й з урахуванням життєвого циклу упаковки.
Папір чи плівка: що екологічніше для етикетки
Універсальної відповіді немає.
|
Критерій |
Паперова етикетка |
Плівкова етикетка |
|
Походження сировини |
Можлива первинна, сертифікована або вторинна сировина |
Залежить від типу полімеру та конкретного матеріалу |
|
Вторинна сировина |
Доступні рішення з переробленого волокна |
Можливі матеріали з часткою вторинної сировини |
|
Контакт із вологою |
Потребує підбору відповідного матеріалу |
Часто краще відповідає таким умовам |
|
Сумісність із тарою |
Залежить від конструкції упаковки |
Також залежить від конструкції |
|
Переробка |
Потрібно враховувати клей, покриття та інші компоненти |
Потрібно враховувати тип полімеру, клей та основну тару |
|
Екологічність |
Не визначається тільки словом «папір» |
Не визначається тільки словом «плівка» |
Тому вибирати матеріал лише за принципом «папір екологічний, пластик ні» некоректно. Потрібно оцінювати всю конструкцію упаковки та її життєвий цикл.
Як екологічність впливає на дизайн етикетки
Екологічний підхід не означає відмову від якісного дизайну.
Сучасна етикетка може одночасно:
- виконувати маркетингову функцію;
- передавати позиціонування бренду;
- містити необхідну інформацію;
- використовувати оптимізовану кількість матеріалу;
- відповідати концепції упаковки;
- враховувати подальшу переробку.
Для брендів це означає, що матеріал, дизайн і технологію виробництва бажано визначати ще на етапі розробки упаковки, а не після завершення макета.
Чи впливає технологія друку на екологічність
Технологію друку потрібно оцінювати разом із тиражем, матеріалом і виробничим завданням.
Наприклад, цифровий друк може бути актуальним для певних форматів і тиражів, тоді як для інших замовлень доцільніше використовувати іншу технологію.
Сам факт використання цифрового або флексографічного друку не робить етикетку автоматично екологічною чи неекологічною.
Значення має весь комплекс:
- обсяг тиражу;
- кількість виробничих відходів;
- матеріал;
- фарби та додаткова обробка;
- конструкція етикетки;
- вимоги до готового продукту.
Для великих серійних тиражів одним із можливих способів виробництва є флексодрук. Технологію потрібно підбирати відповідно до конкретного замовлення, а не лише за одним екологічним критерієм.
Greenwashing: яких формулювань варто уникати
Екологічні характеристики потрібно формулювати конкретно.
Замість загальних тверджень:
- «100% екологічна етикетка»;
- «повністю безпечна для природи»;
- «зелений матеріал»;
- «екологічно чиста упаковка»
краще повідомляти конкретну властивість, якщо вона підтверджена:
- матеріал містить вторинну сировину;
- папір має відповідну сертифікацію;
- конструкція містить менше матеріалу;
- окремий компонент розроблений з урахуванням переробки;
- використано конкретний тип сертифікованої сировини.
Такий підхід робить екологічну комунікацію зрозумілішою та знижує ризик необґрунтованих заяв.
Як обрати матеріал для екологічнішої етикетки
Перед замовленням варто пройти кілька етапів.
1. Визначити матеріал упаковки
Починати потрібно не з етикетки, а з основної тари.
Це може бути:
- скло;
- пластик;
- картон;
- папір;
- метал;
- комбінована упаковка.
2. Зрозуміти умови використання
Екологічний матеріал повинен залишатися функціональним.
Тому важливо врахувати:
- температуру;
- вологість;
- можливий контакт із водою;
- термін використання;
- спосіб нанесення.
3. Визначити вимоги до переробки
Якщо для бренду важлива конкретна модель переробки упаковки, це потрібно врахувати ще під час вибору етикетки.
4. Перевірити походження матеріалу
Якщо використовуються заяви про сертифіковану або вторинну сировину, вони повинні мати відповідне підтвердження.
5. Оцінити клей та оздоблення
Не тільки лицьовий матеріал впливає на конструкцію готової етикетки.
Потрібно врахувати:
- клей;
- покриття;
- ламінування;
- декоративні елементи;
- інші додаткові матеріали.
6. Підібрати технологію друку
Спосіб виробництва потрібно визначати після того, як зрозумілі матеріал, тираж, формат і вимоги до готової етикетки.
Що повідомити друкарні перед замовленням
Якщо для бренду важливий екологічний аспект упаковки, варто заздалегідь передати:
- тип продукту;
- матеріал основної тари;
- розмір етикетки;
- необхідний тираж;
- умови використання;
- вимоги до дизайну;
- бажаний тип матеріалу;
- вимоги щодо вторинної або сертифікованої сировини;
- бажаний сценарій переробки;
- вимоги до клею та оздоблення.
Не варто обмежувати технічне завдання формулюванням «потрібна екологічна етикетка». Чим конкретніше визначені цілі, тим простіше підібрати відповідне рішення.
Вибір матеріалів для етикеток у MultiLabel
MultiLabel працює з поліграфічною продукцією для бізнесу з 2006 року та має власне виробництво. Під час підготовки замовлення можна проконсультуватися щодо матеріалу й технології друку з урахуванням типу упаковки, тиражу та умов використання продукції.
Якщо бренд хоче переглянути підхід до етикетки з погляду екологічності, варто почати з конкретного завдання: визначити матеріал тари, умови експлуатації та вимоги до готового продукту. Після цього можна оцінювати доступні матеріали та технології й отримати розрахунок відповідного варіанта.
Екологічність етикетки у 2026 році дедалі менше зводиться до простого вибору «папір чи пластик». Основний напрям – комплексний дизайн упаковки, у якому походження сировини, кількість матеріалу, клей, конструкція та можливість переробки розглядаються разом.
